Почавши «Закони дурості людської» я подумав, що це сатира. Та прочитавши десять рядків, засумнівався — а може він серйозно? Дійшовши до кінця сторінки, я зрозумів, що це ґрунтовна робота з економічного аналізу. Перегорнув сторінку — і гойдалка почалася знову, бо економіка нудна (так задумано), а книжка Чіполли весела і читати її приємно.

«Закони дурості людської» стверджують, що:

1. дурнів завжди більше, ніж вам здається;

2. частка дурнів не залежить від інтелектуальних, соціальних і географічних умов.

Візьміть нобелівських лауреатів і бухгалтерів — частка дурнів у двох вибірках буде однаковою (хоч я твердо переконаний, що серед лауреатів псевдонобелівської премії з економіки їх має бути більше). Про решту законів не казатиму, щоб не псувати читачам задоволення, — книжка і так коротка.

З передмови Насіма Талеба.